Рекомендації педагогу щодо зменшення впливу стресу в педагогічній діяльності:

• Визначте негативні чинники, що призводять до виникнення у Вас стресу. Намагайтеся уникати їх або за допомогою позитивного мислення змініть своє ставлення до них.
• Забезпечуйте високий життєвий потенціал у здоров”ї, освіті, діяльності, сім”ї, позитивному мисленні.
  
• Навчіться розслаблятися тілом, думкою тощо. Стрес викликає загальну напругу. Розслаблення ж, навпаки, протидіє стресу. Уміння розслаблятися – секрет боротьби зі  стресом.
  
• Зробіть паузу: у спілкуванні порахувати до 10; вийти з приміщення. Такі „перерви” потрібно робити якнайчастіше в ті моменти, коли відбувається втрата самоконтролю.
  
•   Слід примусити стрес працювати на Вас, а не проти Вас, опануйте головне уміння:  перетворити негативні події у позитивні.
  
• Оволодіти теорією та практикою позитивного мислення. Позитивне мислення – це головний людський інструмент забезпечення здоров”я і благополуччя.
  

Дев'ять причин конфліктів:

Необ'єктивність: організаційна боротьба, що переходить "на особистості".
Різниця в цінностях: оцінка світу та реальності часто може не співпадати в одній команді.
Різниця в оцінці дійсності: перекручування фактів.
Відмінність у цілях: різні цілі в одній команді.
Відмінність у методах: сторони мають одну мету, але не можуть дійти згоди з приводу її досягнення.
Суперництво за ресурси: кому дадуть клас "а", а кому "б"?
Суперництво за управління: прагнення збільшити свою владу.
Непорозуміння: одне слово чи фраза може для когось стати образливим.
Нереалізовані очікування: плани, що були побудовані людиною та нереалізовані через іншу сторону.

Гіперактивна дитина.
Психологічні поради вчителю:

Як же правильно  спілкуватися з гіперактивною дитиною?
Пропоную декілька простих, але ефективних правил:

• Не забороняйте дитині стояти під час уроку, якщо їй це потрібно.
  
• Давайте їй можливість  рухатись на уроці (доручіть витирати дошку, впроваджуйте фізкультхвилинки).
  
• Ніколи не наказуйте, не примушуйте, але також і не потрібно підлещуватися  перед  такою дитиною.  Достатньо буде попросити, можливо, декілька разів.
  
• Назавжди відмовтеся від читання нотацій. Така дитина буде тільки нервувати, але ніяких висновків при такому підході для себе не зробить. Краще поставити запитання про можливі наслідки такої поведінки або самому розказати учневі  схожу історію, при цьому ніяк не звинувачуючи його у тому що трапилось.
  
• Під час уроку зведіть до мінімуму усі відволікаючі фактори. Для цього перш за все виберіть для дитини оптимальне місце за партою – у центрі класу напроти дошки.
  
• Дозувати учню виконання великого завдання, розбивати його на окремі частини. Контролювати етапи виконання роботи .
  
• Така дитина набагато краще впорається із більш важкими, але цікавими, динамічними завданнями, ніж з довгими і нудними. Тому, готуючись до уроку, вчитель  може розробити для таких дітей індивідуальні завдання або зробити сам урок більш динамічним.
  
• Не доручайте учневі масу справ водночас  (староста, редактор, режисер та інші можливі ролі) Звісно, такі діти полюбляють нести велику відповідальність, і навіть якщо це в них добре виходить,  таке  підриває їх і без того нестабільний емоційний стан. Зупиніться на чомусь одному, своєчасно змінюючи види діяльності.
  
• Корисним буде надавати такій дитині робити одну вправу, але на певний час, щоб вона могла його виконати.
  
• У разі агресивної поведінки, або після конфлікту, якщо дитина зовсім не намагається разом з вами аналізувати ситуацію та знайти вихід, дайте їй можливість побути на самоті, подумати самостійно. Вона обов’язково виявить свою провину та зробить необхідні висновки. Якщо дитина категорично відмовляється просити вибачення,  запропонуйте їй замість цього зробити щось приємне та несподіване на знак примирення.
  
• Намагайтеся ніколи не казати дитині різке «Ні».
  Завжди знаходьте час, щоб вислухати таку дитину, та спробуйте не критикувати її розповідь.
  
• По можливості ігноруйте визиваючі вчинки дитини.  Та заохочуйте до хорошої поведінки.
  
• Давайте можливість таким учням покричати на перерві , таким чином діти знімають слабкість та гнів.
  
• Під час уроку намагайтеся якомога більше контролювати свою власну поведінку, свої емоції.
  
• Якщо учень порушує дисципліну, замість зауваження знайдіть для нього запитання  або доручіть щось зачитати вголос, пошуткуйте, змініть вид діяльності.
  

Агресивна дитина.
Психологічні поради вчителю

Здається, все добре зрозуміло, але як цього досягти вчителю? Пропоную вам принципи спілкування з агресивними дітьми:

• Пам’ятайте, що заборони, підвищення голосу –  неефективні способи у виправленні агресивності.
• Дайте можливість таким дітям своєчасно зняти напруження за допомогою фізкультурних хвилинок, читання вголос.
  
• Слідкуйте за своєю поведінкою , контролюйте свій  гнів, не надаючи йому форми погроз та звинувачень.
  
• Важливо, щоб дитина зрозуміла, що вона потрібна в класі, що її цінують та приймають. А для цього вам необхідно дізнатися про інтереси та здібності такого учня, перевести активність у корисне русло.
  
• Таким учням слід частіше надавати можливість працювати в групах, де успіх залежить від колективної роботи, вміння спілкуватися, домовлятися.
  
• Один із корисних способів змінити поведінку дитини – це "піймати" її на хорошому вчинку.   Кожен раз, коли дитина стримує себе і не починає бійки, просто скажіть, що вона стала сильнішою. Дитина реагує на похвалу, користуйтеся цим для того, щоб зробити добре відношення звичкою.
  
• Введіть штрафні санкції. Це можуть бути додаткові домашні завдання, виключення із ради класу. Головне, щоб учень знав про можливі наслідки своєї поведінки.
  
• Допоможуть класні години, де  піде мова про почуття, емоції та методи їх контролювання. Головне, щоб під час таких уроків було менше монологів, але ні в якому разі не акцентуйте увагу класу на проблемних дітях.
  

Тривожна дитина.
Психологічні поради вчителю:

• Тривожну дитину необхідно постійно підбадьорювати, демонструвати впевненість у перемозі та можливості успіхів.
  
• Намагатися виховувати правильне відношення щодо результатів своєї діяльності. Вміння правильно оцінити себе (див. методи оцінювання)
  
• Спокійно та правильно ставитися до успіхів та до невдач. Не соромитися та не лякатися помилок, використовувати їх для розвитку. (див. Право на помилку).
  
• Формувати правильне ставлення до діяльності та вчинків інших людей.
  
• Розвивати адекватне ставлення до оцінок, думок інших людей.  Широко використовувати музику, ігрові прийоми, рольові ігри.